Виник черговий випадок оскарження результатів перевірки, доведений до касаційної інстанції. Під час проведення невиїзної документальної перевірки податковий орган вказав на ряд недоліків первинної документації:
- відсутність у рахунку-фактурі відомостей про особу, яка його склала;
- зазначення незрозумілих одиниць виміру послуг в рахунку-фактурі та акті виконаних робіт;
- строк сплати на підставі договору;
- відсутність протоколу погодження ціни, умов, на яких буде прийматися якість виконаних робіт;
- неможливість встановити зміст наданих послуг;
- відсутність у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) відомостей про особу, яка його підписала від замовника.
Однак, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не забороняє прийняти ці документи до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.